Визначення

Підтверджений випадок холери

• Підозрюваний випадок, що має V. cholerae серогрупи O1 чи O139 за результатами культурального дослідження чи тестування за методом ПЛР.

У країнах, у яких наявні необхідні діагностичні спроможності і ніколи не було відомо про наявність холери або вона була ліквідована, було продемонстровано, що підгрупи V. cholerae O1 та O139 є токсигенними.

Спалах холери

• Спалах холери визначається як поява щонайменше одного підтвердженого випадку холери та доказів її передавання на місцевому рівні.

У районах зі стійким (протягом усього року) передаванням захворювання спалах холери визначається як несподіване збільшення (за масштабами чи термінами) кількості підозрюваних випадків протягом 2 тижнів поспіль, деякі з яких підтверджені лабораторно. Таке збільшення потребує відповідного розслідування та реагування із застосуванням додаткових заходів із реагування на спалахи та їх контролю.

Додаткові означення, див. у Додатку 1 «Терміни та означення»

Лабораторне підтвердження

• За наявності підозр щодо спалаху холери або при оголошенні сигналу тривоги щодо холери, зберіть зразки фекалій у пацієнтів, що мають симптоми захворювання, та направте їх до референс-лабораторії для мікробіологічного підтвердження за допомогою культурального дослідження та/або тестування за методом ПЛР, а також для тестування чутливості до протимікробних препаратів.

• Наявні на сьогодні ШДТ не можуть замінити культуральне дослідження та/або ПЛР-тестування для підтвердження випадків холери (через низьку специфічність можуть показувати хибно позитивний результат); однак, якщо у закладі охорони здоров’я наявні ШДТ, пріоритизуйте зразки з позитивними результатами ШДТ для лабораторного підтвердження.

• ШДТ використовуються лише як інструмент для раннього виявлення спалаху та як підстава для оголошення сигналу тривоги щодо холери, але не для підтвердження спалаху холери. Під час оголошеного спалаху холери ШДТ можуть використовуватися для визначення зразків, які мають надсилатися у лабораторію для підтвердження.

• Проводьте лабораторне підтвердження захворювання методом культурального дослідження або ПЛР-тестування у кожній географічній місцевості (районі, області чи регіоні), де раніше не фіксувались випадки холери.

Необхідна кількість зразків

• Лабораторне підтвердження за допомогою культурального дослідження або ПЛР-тестування є надзвичайно важливим для підтвердження спалаху холери.

• Зберіть зразки фекалій у перших підозрюваних випадків (5–10 зразків) та направте їх до лабораторії для підтвердження.

• Оголошуйте спалах захворювання, якщо інфікування V. cholerae серогрупи O1 чи O139 підтверджене на основі культурального дослідження чи ПЛР-тестування за наявності доказів інфікування на місцевому рівні (виключайте завезені випадки). Уряд може оголошувати спалах холери за рекомендацією міжнародних агенцій, місцевих органів влади та неурядових організацій (НУО).

• Після оголошення спалаху потреби підтверджувати усі підозрювані випадки немає. Клінічного визначення випадку достатньо для моніторингу епідеміологічних тенденцій.

• Визначте патерни чутливості до протимікробних препаратів у перших лабораторно підтверджених ізолятах на початку спалаху з метою отримання достатньої інформації для призначення протимікробного лікування.

• Після цього проводьте періодичне взяття зразків у кожній постраждалій місцевості для підтвердження та тестування чутливості до протимікробних препаратів (див. розділ 4 «Моніторинг спалаху»).

  • а наявності ШДТ пріоритизуйте зразки з позитивними результатами ШДТ.

  Важливо пам’ятати, що підхід до клінічного ведення випадку визначається за ступенем зневоднення пацієнта; клінічне ведення випадків не потребує ШДТ-тестування чи лабораторного підтвердження.

Взяття, зберігання і транспортування зразків для підтвердження шляхом культурального дослідження та ПЛР-тестування

• Точність та надійність результатів тестування залежить від правильності взяття, зберігання і транспортування зразків.

• Забезпечуйте взяття зразків (фекалій або ректальних мазків) у підозрюваних випадків протягом перших 4 днів від моменту виникнення захворювання (коли патогени зазвичай присутні у найбільшій концентрації) та, за можливості, перед початком будь-якої протимікробної терапії.

• Не слід відкладати регідратацію пацієнтів для взяття зразка. Зразки можна брати після початку регідратації.

• Зібрані зразки фекалій слід зберігати у транспортному середовищі Кері-Блера. Транспортне середовище Кері-Блера має строк придатності до 1 року від дати виготовлення і не потребує охолодження (ні перед використанням, ні після інокуляції). Середовище придатне до використання до появи ознак висихання, зараження чи зміни кольору.

• Для зберігання зразків у транспортному середовищі Кері-Блера слід дотримуватися наведеного нижче алгоритму.

  1. Зберіть зразки фекалій або ректальні мазки.

     1. Для взяття зразків фекалій:

        • Наберіть невелику кількість фекалій, зануривши тампон із кінчиком із бавовни чи поліестеру у зразок та виконавши обертальні рухи.

        • Витягніть тампон та огляньте його на предмет наявності видимого фекального матеріалу.

     2. Для взяття ректальних мазків:

        • Зволожте тампон у транспортному середовищі Кері-Блера.

        • Введіть тампон на 2–3 см вглиб сфінктера прямої кишки та здійсніть обертальні рухи.

  2. Одразу помістіть тампон у транспортне середовище, проштовхніть його до дна пробірки.

  3. Відламайте та викиньте верхню частину палички, яка виступає за краї пробірки.

  4. Вкажіть ім’я чи ініціали пацієнта, номер і тип зразка та дату його взяття на пробірці з середовищем Кері-Блера.

  5. Забезпечте доставку зразків до лабораторії протягом 7 днів від моменту їх узяття. Охолоджувати зразки необов’язково.

     • Якщо транспортного середовища Кері-Блер немає в наявності:

       • Зберіть зразок свіжих фекалій, що не контактували з хлором чи іншим засобом для дезінфекції. Помістіть зразок у чистий контейнер (без залишків хлору чи іншого засобу для дезінфекції) з герметичною кришкою, що щільно прилягає.

       • Доставте у лабораторію протягом 2 годин при кімнатній температурі.

• Якщо транспортного середовища Кері-Блер немає в наявності, і зразок не вдасться доставити у лабораторію протягом 2 годин, скористайтеся фільтрувальним папером для збереження та транспортування зразка за описаним нижче алгоритмом.

  1. Для культурального дослідження: використовуйте вологий фільтрувальний папір.

     • Для культурального дослідження рідкі фекалії поміщають на фільтрувальний папір та зберігають у вологому середовищі.

     • За допомогою пінцета занурте маленький диск фільтрувального паперу у зразок свіжих фекалій, що не контактували з хлором чи засобом для дезінфекції.

     • Помістіть зразок у мікропробірку з кришкою на закрутці та додайте кілька крапель звичайного фізіологічного розчину, аби зразок не пересихав. Закрутіть пробірку та зберігайте при кімнатній температурі.

  2. Для ПЛР-тестування: використовуйте сухий фільтрувальний папір.

     • Сухий фільтрувальний папір можна використовувати для транспортування зразків фекалій із метою виявлення специфічної ділянки ДНК збудника за методом ПЛР.

     • Крапніть невелику кількість рідких фекалій на сухий фільтрувальний папір та дайте йому висохнути.

     • Після висихання за допомогою пінцета помістіть фільтрувальний папір у мікропробірку з кришкою на закрутці та зберігайте при кімнатній температурі. Не додавайте фізіологічний розчин до мікропробірки.

• Усі зразки слід відправляти до лабораторії, адресувавши їх координатору з питань холери, разом із формою запиту на проведення лабораторного дослідження, що містить таку мінімальну інформацію: назва закладу охорони здоров’я, відділення або центру з лікування холери (ВЛХ/ЦЛХ) чи лікарні, прізвище або ініціали пацієнта, вік, місце проживання, дата та час взяття зразків, симптоми (або план лікування), результат ШДТ (якщо проводився) та тип необхідного дослідження (культуральне дослідження та/або ПЛР-тестування на холеру).

• Для всіх зразків:

  • Забезпечуйте зберігання зразків при стабільній температурі навколишнього середовища. Не зберігайте зразки в холодильнику, оскільки охолодження може суттєво зменшити популяцію V. cholerae.

  • Не давайте зразкам пересихати (окрім випадків надсилання зразка на сухому фільтрувальному папері для проведення ПЛР-тестування). За необхідності додавайте до зразка додатковий фізіологічний розчин.

  • Транспортуйте у належно промаркованому герметичному контейнері при температурі навколишнього середовища.

  • Впевніться, що кожен зразок та контейнер належним чином ідентифіковані та супроводжуються формою запиту на проведення лабораторного дослідження.

  • Перед надсиланням впевніться, що приймаюча лабораторія має кваліфікацію та спроможності для роботи з конкретним типом зразка (наприклад, для проведення культурального дослідження зразків на вологому фільтрувальному папері чи ПЛР-тестування зразків на сухому фільтрувальному папері).

Повідомлення результатів лабораторних досліджень

• Лабораторії мають регулярно оновлювати базу даних усіх отриманих та досліджених зразків, а також результатів досліджень.

• Після завершення дослідження лабораторії мають негайно надіслати результати до:

  • закладу охорони здоров’я, до якого пацієнта було госпіталізовано, із зазначенням ідентифікаційних даних (за наявності) для внесення результатів у реєстр та медичну карту; а також

  • підрозділу з нагляду за захворюваннями відповідного органу влади у сфері охорони здоров’я (районного, обласного та національного рівнів) для оновлення епідеміологічної інформації та ситуаційного звіту.

• Негайно повідомляйте результати тестування на чутливість до протимікробних препаратів відповідній службі Міністерства охорони здоров’я та закладам охорони здоров’я задля забезпечення належного протимікробного лікування.